Анатолiй Денисович Косматенко  /

А.Д. Косматенко "Мармур і вапно"

МАРМУР І ВАПНО
Коли, мов аквілон, мов Тубру каламуть
По Риму пронеслись роззлючені вандали
1 впала Міста вічного могуть,
Його сини ганебно духом занепали…
Де гордий меч, де гордий меч? Де гордий щит?
В пилу, в багні… До них і діла мало.
Боги потрощені. Сплюндровані портали.
Базиліки в руйновищах… Квірит.
Байдуже на ослах своїх нужденних,
Забувши честь, забувши стид
І звозять для потреб своїх буденних
Вцілілі утвор безсмертного різця:
Дійшлось і до Юпітера — отця…
«Що дієш, нелюде, заблукана вівця! — Не втерпів Пілігрим один сивобородий — Се.ж твір безвісного славутного митця! »
«то й що? Яка користь мені від того?
Я краще мармур цей перепалю й
І матиму вапно. 1 хижу побілю.

А більше що узять мені від нього?»
«0 темпора! Оморес! — Скрикнув Піпігрим
1 се той Рим, отой могутній Рим?
Що всяк схилявся перед ним?!
Жахливий час! Нещасний же й народ, з якого
В душі й аніякісінького бога!»
Завзятий атеїсте, не дивись так строго,
Не поспішай на суд мене вести.
У байці я згадав про бога,
То — не про бога
З яким воюєш ти:
Про гіршого — щонайсвятішого — святого!


Таку байку міг написати лише геніальний поет-байкар, вісімдесятиріччя якого громадськість відзначає у ці тривожні дні.

/Лист Полікарпа Шабатина до Нескученських учнів / .
Анатолій Денисович Косматенко автограф

А.Д. Косматенко: відомі й маловідомі сторінки життя байкаря
А.Д. Косматенко ріс серед щирих працелюбних людей
Квіти у вінок пам 'яті поета...
Перед хатою байкаря
Анатолій Косматенко — времівський мудрець
А.Д. Косматенко «Двері»
А.Д. Косматенко «Золоті Ворота»
ROM
Позновательно
  • ROM
  • 0