Анатолiй Денисович Косматенко  /

Перед хатою байкаря

Пам 'яті Анатолія Косматенка.
В. Юхимович,
лауреат премії Остапа Вишпі

Врсмівка віддалене село,
Де вкраїнство з грецтвом співжило.
Й українцю грек не докоря:
Чий брат-лірик, хто-брат байкаря.

Там стоїть оселя з саману — Хата з тих, яких не омину,
Де, мов слів античних, син зберіг
Камінь-жорен — свій через поріг.

Од яких зусиль, яких напруг
Репнув і розпавсь камінний круг?
Половинки впали до дверей,
Тих, що для людей і для курей.

В хаті тій підводився з колін
Наш поет, усміхнений елін,
А з двох кругів камінь-пісковик
Душу пік й волік у скіфський вік.

Тяжко вергать жорна, трудно жить,
Та поет міг вабити, смішить
Й на землі прапрадідів умів
Оживить скіф'янку й скласти міф!

Як дві бомби чи як груші дві
ІІівпудові гирі на траві„
Хто їх зрушить, хто їх підніма?
Жаль, нема Господаря, нема…

Дві важкенькі гирі па траві.

Хто ж їх здійме вгору? Я чи ви?
Синювато-сизі, не в іржі,
Ждуть, що візьме- Він, не ми, чужі.

Взяв за ручку-і по тілі жар:
«Це ж і той. і той — важкенний жанр.
І сатира-гиря, й думний вірш — Суддям не до шмиги-«кинь, облиш»…

Сивий смуток на віконнім склі
У сестри Раїси Чердаклі.
Гирі й на стерні-«гел, гел!» гусей…
Буде тут Косматенків музей?


А.Д. Косматенко: відомі й маловідомі сторінки життя байкаря
А.Д. Косматенко ріс серед щирих працелюбних людей
Квіти у вінок пам 'яті поета...
Перед хатою байкаря
Анатолій Косматенко — времівський мудрець
А.Д. Косматенко «Двері»
А.Д. Косматенко «Мармур і вапно»
А.Д. Косматенко «Золоті Ворота»