Анатолiй Денисович Косматенко  /

Квіти у вінок пам 'яті поета...

«Він був найкращим серед нас. Пишу так не через те, що його немає, адже про тих, хто відійшов, треба говорити тільки хороше, і навіть не тому, що мав більше літ і досвіду, пройшов випробування війною. Просто таким він був. Рідкісною людиною за чесністю, совісливістю, прагненням правди, добра».

Так відгукувався про нашого земляка, відомого українського поета — байкаря Анатолія Косматенка до сімдесятиріччя з дня його народження голова правління Спілки письменників України Юрій Мушкетик у своїй статті «Чистий серцем».

А.Д. Косматенко Презетація нової збірки
Саме з нагоди цієї дати у 1991 році обласний науково-методичний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи при підтримці органів влади заснував обласне свято сатири і гумору на батьківщині поета в селі Времівці Великоновосілківського району.

Тоді завітали на це свято кращі фольклорні колективи, читці-гумористи з багатьох міст і районів області. Бажаними гостями стали і українські поети Іван Манжора, Полікарп Шабатин, Василь Юхимович, Станіслав Жуковський. У своїх виступах вони розповіли про життя і долю Анатолія Косматенка.
Йому судилося прожити лише 54 роки, але за свій короткий вік зробив він дуже багато. Якщо згадати, що Косматенко вісім років віддав армії, пройшов усю Велику Вітчизняну війну, то стане зрозумілим, як самовіддано він працював.
Анатолій Косматенко видав десять книжок: «Байки» (1953), «Нові байки», «Кручені паничі» (1956), «Слово» (1959), «Яка ж мораль?», «Сміх і гріх» (1965), «Запорожець і чорт» (1969), «Скіфська сережка» (1972), «Іжак, Троянда і Соловей» (1974); дві книжки — «Жагуче кохання» (1977) і «Сатира. Гумор. Лірика» (1981)- були видані вже після смерті поета.

Анатолий Денисович Косматенко Скіфська сережка
Окремі байки та цикли байок перекладено на англійську, польську, болгарську, російську, білоруську, чуваську мови.

Анатолій Косматенко працював у «Літературній Україні», видавництві «Радянський письменник», журналах «Дніпро», «Перець», він став киянином.

Але Косматенко дуже любив рідну степову Донеччину, своє село Времівку, куди він частенько приїздив і де йому легко працювалося. Тут і зараз є домівка Косматенків, яка повинна, нарешті, стати його меморіальним музеєм.

А.Д. Косматенко: відомі й маловідомі сторінки життя байкаря
А.Д. Косматенко ріс серед щирих працелюбних людей
Перед хатою байкаря
Штрихи до портрета та слово про байкаря
Анатолій Косматенко — времівський мудрець
А.Д. Косматенко «Двері»
А.Д. Косматенко «Мармур і вапно»
А.Д. Косматенко «Золоті Ворота»