Те,що живе глибоко-глибоко у душі...

Автор: OlhaBarabolka
Проект: Не тільки школа

Опубликовано:

Поделиться:


Осінь… Кожній людині хочеться
тепла, підтримки, взаєморозуміння, пристрасті, кохання. Саме в цей час прокидається те найсвятіше, що живе у глибині душі кожної людини. У мене найчастіше те, що наболіло, або те, до чого я прагну виливається назовні у вигляді віршів. Я надзвичайно люблю писати стрічки про кохання, про суть життя, про такі речі, які є дійсно актуальними на сьогодні. Вдало підкреслює сутність віршів, приклад для наслідування, жінка з великої літери — Ліна Костенко:
«Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі…»
Пропоную Вам на деяких час поринути у найпрекрасніший світ, світ поезії.

***
Ти був занадто солодким, як трунок
Ти мав привілей – вона була твоя
Таким шаленим був той поцілунок
Вуста відкривались й шептали «моя».

Кохала й вона тебе до нестями
Тремтіла від кожного подиху твого,
Чекала, чекала вона вечорами
А ти не приходив, не було змоги.

Просто іноді нам так потрібні
Теплі слова, міцні обійми
Щирі очі, що досі палають
Все кохають, кохають, кохають.




Расстояние
Как сложно жить на расстоянии
Как хочется обнять тебя сейчас
Прижать к себе не чувствовав влияния
И вспоминать каким тяжелым был для нас тот час

Как хочется ресничками коснуться
Забавных кончиков твоих ушей
И просто мило улыбнуться
Невольно растаяв в сумраке летних дней.

И вот она – долгожданная встреча
Поцелуи, обьятья, которых нам так не хватало тогда
Но пойми, она всё – таки не очень то лечит
Только опять по рельсам идут поезда.




***
І от приїхала я знов сюди
Де вперше відчула колись я смак літа
Не має в болоті смачної води
Тихенько на вушко шептав мені вітер.

Здавалося, що саме тут я закохалась
Й душа бриніла на розірваній струні,
І спогади лише здавались
Відривками у промайнувшому житті.

Якщо задуматись – то все не так погано
Адже ми разом, майже разом, так
Хотілося б за відстань дать догану
Але цю відстань зараз не здолать ніяк.

Час і відстань перевірили вже нас
Довели, що сильні почуття ми маєм
Витримали й той нестерпної розлуки час
Бо напевно все-таки кохаєм.


0 комментариев