Не тільки школа  /

Неповторний час - дитинство

Хочу Вам розповісти трохи про своє дитинство. Я маю надію, що Вам буде досить цікаво почитати все те, що я написала, адже я це написала від щирого серця.

Отож, почнемо з того, що з самого раннього дитинства ми з батьками започаткували традицію їздити щороку на море в інші країни світу. І ось уже 7 років поспіль ми подорожуємо різноманітними країнами світу. Перший наш закордонний відпочинок був в Турції, також ми побували в Єгипті, Тунісі, Болгарії, на Кіпрі.




Ще будучи зовсім малесенькою я зрозуміла одну просту істину — ніхто тебе так не буде любити, як твоя рідня. Пам'ятаю й ті часи, коли я ходила у дитячий садочок, коли моє життя було зовсім безтурботним. Дуже любила я в дитинстві проводити час у колі рідних для мене людей. Надзвичайно любила по вечорам переглядати різні кінофільми з батьками, адже тоді я відчувала таке неймовірне тепло, сімейний затишок.



Я безмежно вдячна своїм батькам за те, що вони мене направили у вірне русло, що вони мені дали перший поштовх, завдяки якому я досягаю висот. Вони завжди прагнули створити в мені лідера, намагались всебічно розвивати мене. Я ходила на велику кількість гуртків, зокрема: спортивно-бальні танці (8 років), оздоровче плавання (3 роки), театральна студія (3 роки), додаткові заняття з англійської мови (3 роки).



Важливим аспектом в формуванні моє особистості зіграло народження моєї сестрички — Юлі. Спочатку я не була в захваті від такої неочікуваної звістки, але з часом я почала розуміти, що вона найрідніша людина на світі. У нас різниця 7 років. Але я скажу вам чесно, іноді так трапляється, що ця досить немала різниця практично непомітна. Я намагаюсь ставити себе нижче, аби їй було легше зі мною спілкуватись, а вона в свою чергу прагне самостійності, вихованості та людяності, що так необхідні в нашому житті.



Я щиро дякую усім, хто виділив декілька хвилин і прочитав все це, що я написала.
0 комментариев

  /