Ми всі різні , але душа у нас одна - українська

Kovalenko_Olha Автор: Kovalenko_Olha
Проект: Не тільки школа

Опубликовано:

Поделиться:


Я українка і розмовляю українською мовою, хоча мої рідні розмовляють суржиком, а дідусь російською. Але це не заважає нам любити один одного. Українська мова, моя рідна мова, я її обожнюю. Так склалося, що моя сім*я переїхала в Рівненську обл., коли мені була 2 роки.Там ми прожили 4 роки, а потім знову переїхали. І я хочу сказати вам, що я вдячна бендерам, як їх зараз називають, за те, що вони навчили мене любити ріду мову і країну де я народилася.



В мене багато родичів в Росії: брати, сестри, дятьки, тітки. Я їх всіх люблю і мені подобається їхня мова, але як сусідньої держави. Моя найкраща подруга, з якою я часто сперечаюся щодо політики, в школі говорить — українською, а на вулиці і дома — російською. Але я її за це не засуджую, тому що потрібно виростити не одне покоління українців щоб була одна мова. Одномовність країни — не означає притиснення когось, а це значить: однодумність, патріотичність, діяльність одного цілого.



Де ви бачили щоб в Америці чи Поліщі було обов*язкове вивчення української чи російської мов — ніде. Українську мову завжди пригнічували і навіть самі українці її соромляться. І це дуже образливо.



У мене дуже болить душа за Харків, Донецьк, Луганськ. Не за їхні землі, а за самих людей. Вони як і Крим покинуті напризволяще. Але знайте, що кожен українець, який дивиться новини, душею з вами. Хоча ми розмовляємо різними мовами, якщо можна так сказати, але душа у нас одна і сонце у нас одне і небо -українське!
1 комментарий
Marino4ka
Погоджуюсь з тобою, адже не важливо якою мовою ти говориш, важливо, що у тебе у серці, у душі.

  /