Сергей Жадан в Литературном Музее

kaprizzz Автор: kaprizzz
Проект: Харьков Хаус

Опубликовано:

Поделиться:




В День Влюбленных под патронатом Св. Валентина, который всегда опекал безумцев, в Литературном музее со «свежими» поэтическими творениями, переводами и давно полюбившимися стихами на заказ (они же — на бис) выступил Сергей Жадан.

Многие могут сказать, что в столь романтичный праздник жесткие стихи Жадана не совсем уместны. Однако я возьмусь оспорить это утверждение: возможно, в его стихах мало ласки, нежности и мечтательности (хотя, это тоже вопрос субъективности восприятия), а вот романтики — с лихвой.

Сергей Жадан — поэт сильный и меткий, финальные строки его творений всегда неоспоримы и аппелируют главными смысловыми категориями (категориями бытия, если хотите).

И в завершение дам слово автору собственной персоной.

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.

Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.

Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.

Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.

Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.
1 комментарий
Vukovich
Вірші й справді чудові. Але, нажаль, не всі тут такі ж великі лінгвісти й поліглоти, як ми з Вами. ;) То ж, якщо ви вже вирішили оприлюднити ці чудові рядки, то було б зовсім не зайвим навести разом та поруч з ними нехай не поетичний, але хоча б построковий переклад. Щоб ті, хто не розуміє української мови, могли б отримати насолоду, якщо не від краси форми, то хоч від глибини змісту вірша.
Чекаємо на Ваш переклад. ;) Можна окремим постом.